Морфологія числівників і займенників в українській мові
Морфологія – розділ граматики, що вивчає будову слів та їхні граматичні форми. Числівники та займенники – це дві важливі самостійні частини мови, що мають складну систему відмінювання та різноманітні граматичні особливості, які часто викликають труднощі у вивченні української мови.
Розуміння морфології числівників і займенників критично важливе для успішного складання НМТ та ЗНО з української мови, оскільки завдання на ці теми регулярно включаються до тестів різного рівня складності.
Числівник як частина мови: розряди та особливості
Числівник – самостійна частина мови, що означає кількість або порядок предметів при лічбі й відповідає на питання скільки? (кількісні) та котрий? (порядкові). За значенням числівники поділяються на кілька розрядів, кожен з яких має свої морфологічні особливості.
Кількісні числівники (один, два, п'ять, сто, тисяча) означають кількість предметів або абстрактне число. Вони мають складну систему відмінювання, що поділяється на шість типів. Особливо важливо запам'ятати відмінювання числівників один (змінюється за родами і числами), два-чотири (мають особливі форми), п'ять-двадцять та тридцять (відмінюються за III типом).
Порядкові числівники (перший, другий, сотий) означають порядок предметів при лічбі. Вони відмінюються як прикметники твердої групи, за винятком числівника третій, який відмінюється як прикметник м'якої групи. У складених порядкових числівниках відмінюється лише остання частина.
Збірні числівники (двоє, троє, п'ятеро) утворюються тільки від числівників 2-20 та 30. Вони мають особливість: у непрямих відмінках втрачають суфікс -еро і відмінюються як відповідні кількісні числівники. Збірні числівники вживаються з назвами істот чоловічого роду, дітей, тварин та з іменниками, що не мають однини.
Складні випадки відмінювання числівників
Особливої уваги потребують числівники сорок, дев'яносто, сто, які в усіх непрямих відмінках мають однакове закінчення -а. Числівники на позначення сотень (двісті, триста, п'ятсот) відмінюються в обох частинах за відповідними типами.
У дробових числівниках чисельник відмінюється як кількісний числівник, а знаменник – як порядковий у множині. Числівники півтора, півтори, півтораста не відмінюються в непрямих відмінках, що є важливою особливістю для запам'ятовування.
Займенник: система розрядів та морфологічні ознаки
Займенник – самостійна частина мови, що вказує на предмети, ознаки або кількість, не називаючи їх. Займенники поділяються на вісім розрядів за значенням, кожен з яких має специфічні граматичні ознаки.
Особові займенники (я, ти, він, вона, ми, ви, вони) мають унікальну парадигму відмінювання. Важливо пам'ятати, що займенники третьої особи після прийменників набувають початкового н-: його – до нього, їм – з ними. Ця фонетична особливість допомагає уникнути звукових збігів.
Зворотний займенник себе має особливість – не має форми називного відмінка і може відноситися до будь-якої особи. Це універсальний займенник, що вказує на виконавця дії.
Присвійні займенники (мій, твій, наш, ваш, його, її, їхній, свій) вказують на належність і відмінюються як прикметники. Займенник їхній відмінюється як прикметник м'якої групи, на відміну від інших присвійних займенників.
Питальні, відносні та інші розряди займенників
Займенники хто, що, який, чий, котрий, скільки можуть бути як питальними (у питальних реченнях), так і відносними (у складнопідрядних реченнях для з'єднання частин). Розрізнення цих функцій важливе для синтаксичного аналізу.
Неозначені займенники утворюються додаванням часток будь-, -небудь, казна-, хтозна-, де-, -сь, аби- до питальних займенників. Частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, бозна- пишуться через дефіс, а де-, -сь, аби- – разом зі словом.
Заперечні займенники утворюються додаванням частки ні- до відносних займенників: ніхто, ніщо, ніякий. У непрямих відмінках частка ні- може відділятися прийменником: ні до кого, ні з чим.
Означальні та вказівні займенники
Означальні займенники (весь, всякий, кожний, інший, сам, самий) уточнюють чи підсилюють значення іменників. Займенник сам має значення "особисто", "без допомоги", а самий – "той же самий" або підсилювальне значення.
Вказівні займенники (цей, той, такий, стільки) вказують на предмети або їхні ознаки серед подібних. Вони відмінюються за відповідними типами: цей, той – як прикметники, стільки – як числівник два.
Морфологічний аналіз і синтаксична роль
При морфологічному аналізі числівників потрібно вказати: частину мови, розряд за значенням, розряд за будовою, відмінок (у кількісних), рід, число, відмінок (у порядкових), синтаксичну роль. Для займенників аналізують: частину мови, розряд за значенням, особу (в особових), рід, число, відмінок, синтаксичну роль.
Розуміння морфологічних особливостей числівників і займенників необхідне не лише для грамотного письма, але й для успішного складання тестових завдань НМТ та ЗНО, де ці теми представлені широким спектром питань різного рівня складності.
Пройдіть тест з морфології числівників і займенників, щоб перевірити свої знання та отримати персональні рекомендації від штучного інтелекту для покращення результатів на НМТ та ЗНО з української мови.